Встановлення інвалідності дитині, яка постраждала внаслідок бойових дій
Збройна агресія російської федерації проти України вражає своєю жорстокістю та цинізмом. Велика трагедія українського народу сьогодні полягає в тому, що, крім житла і майна, ворог нищить та калічить людей, як дорослих, так і дітей. Вони потребують не тільки своєчасної та якісної медичної допомоги, а й допомоги в отриманні певного соціального статусу, що надасть можливість користуватися встановленими державою пільгами та гарантіями.
Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства», дитина з інвалідністю – це особа віком до 18 років зі стійким розладом функцій організму, спричиненим травмою, захворюванням або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.
Чому важливо встановити інвалідність дитині, яка має для цього відповідні медичні показання?
Інвалідність дає право на:
-
виплату державної соціальної допомоги;
-
пільговий проїзд у громадському, залізничному, повітряному та річковому транспорті;
-
безоплатне санітарно-курортне лікування;
-
безоплатне забезпечення необхідним медичним обладнанням (засоби пересування, протезно-ортопедичні вироби тощо);
-
безоплатне придбання медикаментів за рецептом лікаря у разі амбулаторного лікування;
-
інші пільги та гарантії.
Етапи встановлення інвалідності дитині:
-
підготовка необхідних документів;
-
проведення медико-соціальної експертизи;
-
отримання медичного висновку щодо встановлення категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А».
Необхідні документи на розгляд лікарсько-консультативної комісії (далі ? ЛКК) готує та подає лікар, який надає первинну медичну допомогу, закладу охорони здоров’я, в якому спостерігається дитина, після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб дитини, визначення клініко-функціонального діагнозу, здійснення лікувальних і реабілітаційних заходів та отримання їх результатів.
На розгляд комісії лікар подає такі документи:
1) історію розвитку дитини за формою, встановленою Міністерством охорони здоров’я України;
2) виписку з медичної карти стаціонарного хворого або консультаційного висновку спеціаліста, виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження та лікування дитини в закладах охорони здоров’я;
3) план медичної реабілітації;
4) документ, що засвідчує особу батьків дитини або її законних представників.
Довідково: на період дії воєнного стану наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 березня 2022 року № 496 «Деякі питання надання первинної медичної допомоги в умовах воєнного стану» надавачі первинної медичної допомоги, до яких звернулася внутрішньо переміщена особа, не мають права наполягати на укладенні з ними декларацій. Тобто укладати декларацію між пацієнтом з числа внутрішньо переміщених осіб та лікарем, який направляє дитину на ЛКК не обов’язково.
Проведення медико-соціальної експертизи
Порядок встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917 «Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям».
Медико-соціальну експертизу здійснює ЛКК, яка утворена при структурних підрозділах з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій (міських, районних, міжрайонних, районних в містах).
Медико-соціальну експертизу проводять дітям, батьки яких звернулися для встановлення інвалідності до ЛКК після діагностики, лікування і реабілітаційних заходів та за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Огляд хворої дитини та розгляд поданих лікарем документів проводиться ЛКК протягом 7 робочих днів з дня їх надходження.
Лікар, який надає дитині первинну медичну допомогу, повинен бути присутнім під час проведення засідання комісії для інформування про її стан.
У разі коли дитина, батьки або законні представники якої звертаються для встановлення категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А», не можуть бути присутніми на засіданні ЛКК за станом здоров’я, огляд її проводиться з виїздом на місце її проживання (перебування), у тому числі в спеціальних установах і закладах соціального захисту дітей, місцях позбавлення волі або в стаціонарі, в якому вона проходить лікування.
Інвалідність встановлюється дітям до досягнення ними 18 років у разі наявності стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюваннями, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що призводять до обмеження життєдіяльності дитини, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин за місцем проживання або перебування дитини з інвалідністю.
В той же час, на період дії воєнного стану на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування ЛКК здійснюють свої функції з забезпеченням принципу екстериторіальності та забезпечують проведення медико-соціальної експертизи за направленням лікаря незалежно від місця реєстрації, проживання або перебування особи, що звертається для встановлення інвалідності.
Отримання медичного висновку щодо встановлення категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А»
ЛКК в день проведення медико-соціальної експертизи готує медичний висновок щодо встановлення категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А» або щодо відмови в установленні категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А» з відповідним обґрунтуванням та складає індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.
Важливо: у разі незгоди з рішенням ЛКК дитина старша 15 років та/або її батьки чи законні представники мають право протягом місяця після надходження висновку ЛКК звернутися до центральної комісії Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, центральних обласних, центральних міських у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні комісії) або до комісії, в якій дитині проводилася медико-соціальна експертиза, чи до Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, відповідного структурного підрозділу з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Рішення центральної комісії, в свою чергу, може бути оскаржене до центральної комісії Міністерства охорони здоров’я України.
ЛКК та заклади охорони здоров’я у триденний строк зобов’язані надіслати медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років до органу соціального захисту населення за місцем проживання матері (батька), усиновлювача, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, опікуна, піклувальника дитини з інвалідністю віком до 18 років.
Не пізніше ніж через 10 днів після надходження зазначених документів, орган соціального захисту населення зобов’язаний надіслати письмове повідомлення законному представнику дитини з інвалідністю про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її призначення.
